* * *
Бачу знов ти зажурилась,
Рідна матінко моя,
I від суму нахилилась
До землi, наче верба.

Кривдять тебе, Україно,
На всі люті голоси,
Може заздрять, що едина
Й незалежна стала ти?

Декому не до вподоби,
Що на вірність присягли
Тобi вiльнiї народи
Української землі.

I що серцем відчувають
Вони бiль твій і журбу,
Втому твою помічають,
Зморшки, срібну сивину.

Що вiками зберігали
Вони подуми твої,
З ними й волю вiдстояли,
Ворогів перемогли.

Україна, мати рідна,
Не сумуй, не плач в ночі,
Не торкнеться більше кривда
Твого серця і душі.

Вiрим ми, здiйсняться мрії
Заповітнії твої,
Жити будем на Вкраїні
Краще, ніж на всій землі.

Написать отзыв

© 2008–2014 Ирина Пикман. Все права защищены.